| Головна » Файли |
| Всього матеріалів в каталозі: 7 Показано матеріалів: 1-7 |
|
Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Одним із завдань є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.Велике значення на уроках української мови (особливо в 5-9 класах) має послідовне й системне вивчення слів-символів, у яких закарбовано культурний досвід минулих поколінь: лелека, калина, кладка, чорнобривці, вишиваний рушник і под. Саме вони сприяють формуванню національної картини світу наших учнів, закорінюють нові покоління в ґрунт духовності. Збагачення учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями, що витворені попередніми поколіннями, позитивно позначатиметься на розвиткові образного мислення, розумінні ментальності свого народу: або пан, або пропав; у степу і хрущ м’ясо; береженого Бог береже, а козака – шабля; де два козаки, там три гетьмани і под. Тому радимо на кожному уроці збагачувати словник учнів щонайменше однією такою ідіомою. Важливо навчати любові до рідної мови не деклараціями, а вишуканими зразками української мови – багатої і гнучкої в передаванні найтонших відчуттів людини (мова творів Л. Костенко, В. Симоненка, Є. Гуцала, М. Стельмаха, О. Довженка).Пріоритетним завданням словесника також має бути руйнування стереотипу неповноцінності української мови, який упродовж попередніх поколінь з різних ідеологічних причин насаджувався в свідомості українців. Аби учні сприймали українську мову як сучасну, європейську, багату, культурну, розвинену, треба широко й системно демонструвати повнокровність і спроможність нашої мови в усіх сферах життя. Для реалізації цього завдання слід добирати дидактичний матеріал різних тематичних груп: мистецтво, дозвілля, техніка, Інтернет, салон краси, одяг, здоров’я, спорт, наука, кулінарія, офіс, транспорт тощо. Використання сучасних текстів у шкільних підручниках української мови сприяє руйнуванню згаданого вище стереотипу щодо можливостей і спроможності сучасної української мови. Порушена проблема дуже важлива для формування мовної особистості, тому доцільно широко використовувати, крім класичного, ще й цікавий дидактичний матеріал із сучасного життя для опанування мовних явищ. Метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України, формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.З огляду на національно-патріотичний аспект у навчанні української літератури зробимо окремі акценти на змістових і дидактичних складниках.5-8 класи. Під час вивчення міфів, легенд, народних переказів і казок, календарно-обрядових й історичних пісень (фольклорних творів) варто звертати увагу на те, що їхні герої – це позитивні й негативні моделі наших пращурів-українців: світлі персонажі Сварог, Берегиня, Білобог протиставляються темним силам Чорнобогові і ящерам. Розмова про героїчні вчинки Хмельницького, Морозенка, Кармалюка має формувати чітке розуміння наступності поколінь, відгомін колишніх перемог у сучасному житті: справжні герої жили не лише в минулому, вони були в нашій недавній історії, є і серед нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно і фізично сильних людей. Аналіз сюжетів народних творів має сприяти формуванню в учнів морально-етичних цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною історією. Вивчаючи літописні оповідання в сучасних перекладах В. Близнеця, драматичний твір О. Олеся “Ярослав Мудрий”, обов’язково треба унаочнювати виклад літературно-історичного матеріалу через демонстрацію архітектурних пам’яток, які є найкращим свідченням високої обдарованості наших предків: зображення Києво-Печерської лаври, Софії Київської, Золотих воріт, пам’ятників засновникам Києва, княгині Ользі, Ярославові Мудрому і под. Ознайомлюючи учнів із життям і творчістю Т. Шевченка, педагог може розповідати не лише про важке дитинство поета, а висвітлювати його талановитість, багату фантазію, творчу уяву (пошуки малим Тарасом стовпів, що підпирають небо; відгуки батька про незвичайного сина, багатий світ українських традицій і звичаїв, у якому зростав майбутній поет), робити акцент на красі українських пейзажів і споконвічного прагнення наших пращурів жити в гармонії з рідною природою (“Садок вишневий коло хати”, “За сонцем хмаронька пливе...”). Розповідь про життя Лесі Українки та її поезії (“Як дитиною, бувало...”, “Давня казка” та ін.) варто робити в позитивістському ключі: людина – сильна особистість; будь-які труднощі загартовують людину; мужність і оптимізм завжди перемагають зло й несправедливість. Узагалі, бесіди про минуле нашого народу треба проводити в оптимістичному аспекті, наголошувати на світлих сторінках української історії, а про труднощі варто говорити як про чинники, які робили нас, українців, сильнішими й досвідченішими. Саме такий підхід формуватиме в учнів любов і повагу до рідної землі, вироблятиме стійкий імунітет до негативних викликів сучасного суспільства. Ні в якому разі не треба применшувати ролі гумористичних творів у формуванні сильної особистості: співомовки С. Руданського, гуморески П. Глазового, байки Л. Глібова мають переконувати учнів у тому, що вміти сміятися із себе – це риса сильної людини, почуття гумору – ознака духовно здорової особистості як у минулому (гумор козаків у співомовках С. Руданського), так і сьогодні ( “Тореадори з Васюківки” В. Нестайка). Важливим складником національного виховання є культивація таких важливих концептів, як “Україна”, “мати”, “хата”, “лелека”, “вишиваний рушник” і под. Саме вони міцною ниткою духовності прив’язують людину до свого дому, стежки, до близької чи рідної людини, а саме на них тримається сучасний світ із його труднощами й викликами, саме вони цементують свідому особистість з багатим духовним світом. Тому вивчення таких творів, як “Лебеді материнства” В. Симоненка, “Любіть Україну” В. Сосюри, “Дорогою ціною” М. Коцюбинського має бути не декларативним, а глибоко змістовним, із розкриттям символів, із застосуванням особистісно орієнтованих підходів, із проекціями в сучасне життя. 9-11 класи. Починаючи з 9 класу, учні вивчають системний курс літератури за хронологічним і мистецько-стильовим принципами. Повноцінно і якісно виконати це завдання можна лише розглядаючи наші мистецькі явища в міжнаціональному й світовому контекстах. Саме національна ідентифікація й усвідомлення себе українцем – представником одного з давніх і культурних народів світу – відбувається під час вивчення літератури бароко, поеми “Енеїда” І. Котляревського, поеми “Гайдамаки” Т. Шевченка, повісті “Облога Буші” М. Старицького, новели “Intermezzo” М. Коцюбинського, новели “За мить щастя” О.Гончара, роману “Диво” П. Загребельного. Глибокий аналіз подій, учинків героїв названих творів сприятиме формуванню важливого розуміння того, що упродовж історії людства українці, як і інші народи, безпосередньо брали участь у виробленні системи загальнолюдських цінностей, збагачували світову мистецьку скарбницю художніми шедеврами. Таке розуміння історичного процесу гартуватиме гордість за свій народ, а отже, формуватиме патріотичну особистість. З огляду на це вчителі-філологи мають на високому професійному рівні переконливо продемонструвати мистецькі переваги кожного художнього твору, які вивчають у 9-11 класах. Осягнення літературної спадщини буде повноцінним лише за активного навчання, яке можна зреалізувати через застосування особистісно орієнтованого підходу в навчанні, проблемно-пошукового методу, використання проектної технології тощо. Словесник має приділяти велику увагу мистецькому контексту (живопис, архітектура, скульптура, музика) й міжпредметним зв’язкам (іноземні мови, зарубіжна література, історія України, всесвітня історія) з метою успішної реалізації завдань національного патріотичного виховання на уроках української літератури в старших класах. Як можна повноцінно осягнути сутність імпресіоністичної манери письма (твори М. Коцюбинського, В. Винниченка, Григорія Косинки, Миколи Хвильового, К. Гамсуна) без аналізу цієї стильової течії в живопису (роботи В. Ван Гога, К. Моне, О. Ренуара, Е. Дега, О. Мурашка). Вивчення художніх творів у тісних зв’язках зі світовим мистецтвом і історією сприятиме усвідомленню українця як повноцінної особистості з багатим духовним світом і неповторним колоритом. Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно забуті ,визначається їхнє місце в літературі свого часу і в духовній скарбниці сучасності. У цих дослідженнях й оцінці допомагають нам «Історія українського письменства» Сергія Єфремова, «Історія української літератури» Дмитра Чижевського, літературознавчі праці Михайла Грушевського, Григорія Костюка, Михайла Возняка та інших.
|
|
Стратегія навчання на основі комунікативно-діяльнісного підходу базується на принципах: 1. Принцип пріоритету комунікації над інформацією. В якості мети навчання висувається надбання та поширення духовного досвіду учня, отриманого під час спілкування з однокласниками з приводу вирішення навчальної проблеми. 2. Принцип пріоритету розуміння над знанням (запам’ятовуванням). Розумінню не можливо навчити, але йому можна навчитися у взаємодії з іншими учнями. Розуміння розглядається у комунікативній дидактиці, як процес «перекладу» знань із загальноприйнятої мови на внутрішню, навчальну. Така переробка інформації перетворює особистий досвід суб’єкту, стимулює народженню сенсів. 3. Принцип пріоритету діалогу над монологом, діалогу погодження над дискусією, суперечкою. Діалог передбачає не суперечку і відстоювання своєї точки зору, а вміння слухати й розуміти іншого. 4. Принципу гуманізму, розуміння іншого. 5. Принципу максимального наближення навчального матеріалу до реального життя та постійної самооцінки свого навчання. Комунікативна спрямованість на уроках рідної мови
Сучасний урок мови - це насамперед урок, на якому вчитель уміло використовує всі можливості учня, весь його потенціал з метою активного розумового розвитку, глибокого й усвідомленого засвоєння лінгвістичних понять, формування комунікативної компетентності та морально-вольових якостей, виховання мовної особистості. Удосконалення й реформування мовної освіти вимагає зміни в структурі й організації уроку. Кожний новий етап у розвитку освіти впливає на технології уроку. Сучасний урок мови є відображенням того, як поєднання традицій та новацій у лінгводидактиці позначається на його змісті, завданнях, структурі й організації. Ці проблеми знайшли відображення у працях багатьох учених (М.Баранов, О.Біляєв, Н.Голуб, Т.Донченко, С.Караман, Т. Ладиженська, В.Панов, М.Пентилюк, К.Плиско, О.Текучов, О.Хорошковська та ін.). У шкільній мовній освіті особливе місце відводиться концентрації мовленнєвого розвитку учнів, у зв'язку з чим формування їхньої комунікативної компетентності набуває особливої ваги. На думку М. Пентилюк, пріоритетність аспектних уроків, традиційність і вузьке спрямування уроків зв'язного мовлення не сприяють достатньому формуванню комунікативної компетентності учнів. Як відомо, основою людського спілкування є мовленнєва діяльність, що передбачає сприймання (розуміння) чужого мовлення (висловлювання, тексту) і продукування власного в усній та писемній формах. І зв'язність (когезія), таким чином, виступає як одна з особливостей висловлювання (тексту), що включає низку інших ознак, засвоєння яких забезпечує відповідний рівень комунікативної компетенції учнів.Мовленнєвий розвиток учня - дуже важлива умова його успішного навчання. У цьому і полягає актуальність теми випускної роботи. Метою роботи є розглянути на практиці формування комунікативної компетенції учнів на уроках рідної мови. Для досягнення даної мети необхідно вирішити такі завдання: -розглянути теоретичні основи проблеми: поняття комунікативної спрямованості, методику викладання рідної мови у комунікативній спрямованості; -розглянути шляхи, пропоновані методистами та психологами; -проаналізувати навчально-методичний комплекс на предмет методичного забезпечення розвитку комунікативної компетенції; -описати розроблені нами прийоми для розвитку комунікативної компетенції. Об'єктом роботи є розвиток комунікативної компетенції учнів на уроках української мови. У даному дослідженні використовуються такі прийоми: - прийоми з навчання культури зв’язного мовлення; -прийоми з навчання діалогічного мовлення; -прийоми з навчання говорінню; - прийоми групової діяльності;
|
|
Мета: Ознайомити учнів з історією виникнення свята Міжнародного дня рідної мови, слов’янської абетки, писемності, друкарства. Вчити учнів застосовувати набуті знання на практиці; розвивати командний дух, швидкість реакції, прагнення перемоги, вміння працювати в команді, толерантне ставлення до думок інших. Виховувати любов до рідної мови, гордість за свою Батьківщину, прагнення до самовдосконалення.
|
|
Просте неускладнене та ускладнене речення ( повторення). Пряма і непряма мова. Цитата. Діалог |
|
Діагностичний словниковий диктант |
|
Згідно зі статутом школи, відповідно до листа МОН України від 01.07.2014 року №1/9-343 про організацію навчально – виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах і вивчення базових дисциплін в основній школі у 2015/2016 навчальному році та з метою забезпечення дотримання в закладі норм єдиного орфографічного режиму
НАКАЗУЮ :
З іноземних мов дозволити частковий запис змісту уроку та завдання додому мовою вивчення предмета.
2.1. Робочі зошити для виконання класних та домашніх письмових робіт:
-у 1-6 класах – по 2 зошити; -у 7-9 класах – по 3 зошити (2 – з алгебри, 1 – з геометрії); -у 10-11-х класах – по 2 зошити (1 – з алгебри і початків аналізу 1- з геометрії); - з фізики – по 2 зошити (1 – для виконання класних і домашніх навчальних робіт та розв’язування задач; 1 – для оформлення лабораторних робіт, практичних робіт і практикумів - зберігається в кабінеті протягом року і може бути на друкованій основі); - з хімії по 2 зошити (1 – для виконання класних і домашніх навчальних робіт та розв’язування задач; 1 – для оформлення контрольних та практичних робіт - зберігається в кабінеті протягом року і може бути на друкованій основі);
навчальних робіт та розв’язування задач; 1 зошит для оформлення лабораторних та практичних робіт - зберігається в кабінеті протягом року і може бути на друкованій основі); - з географії, природознавства, історії України, всесвітньої історії, правознавства, економіки, астрономії, креслення, інформатики, етики, основ здоров’я, художньої культури, музичного мистецтва, трудового навчання, технологій, факультативних занять та курсів – по 1 зошиту; - у 1-4 класах з предметів інваріантної складової можна використовувати зошити з друкованою основою.
контрольних робіт не заводяться.
|
|
ЄЛАНЕЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ ЄЛАНЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Шевченко
(літературна вітальня)
Бєлєнкова Ольга Миколаївна, вчитель української мови та літератури, спеціаліст І категорії
Єланець |
і Миколаївщина