Соціалізація обдарованої дитини в закладі освіти: психологічний компонент - Мої статті - Каталог статей

Соціалізація обдарованої дитини в закладі освіти: психологічний компонент

Вступ

Науковий, культурний та економічний потенціал України залежить від якості підготовки фахівців, людей, що не ординарно мислять, здатних нестандартно вирішувати поставлені завдання, бачити перспективу та планувати свою діяльність на основі глибокого критичного аналізу. Саме тому роботі з обдарованим дітьми держава й суспільство приділяють особливу увагу.

Проблема вивчення організації індивідуальної освіти та виховання обдарованих дітей є надзвичайно актуальною в наш час. Соціальні, технічні та наукові перетворення в суспільстві, які відбуваються, поставили перед системою освіти гострі проблеми, одною з яких є проблема виявлення, розвитку та навчання обдарованих дітей. Саме обдаровані діти зуміють зрозуміти і осягнути всі інноваційні процеси в розвитку передових технологій в різних областях діяльності, які відбуваються у світі. Соціокультурні та економічні зміни, які відбуваються в Україні, спричиняють зміну пріоритетів і цінностей, особливо у сфері формування сучасної особистості, яка б уміла адаптуватися у багатогранному світі, що дуже швидко змінюється.

Особливе зацікавлення викликає соціалізація обдарованої дитини, адже обдарована дитина – це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й своєрідний сплав її особистих характеристик, по-друге це завжди результат взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища. У процесі соціалізації дитина засвоює цінності, переконання, суспільно схвалені форми поведінки, які необхідні їй для нормальної життєдіяльності в колективі.

Проблему підтримки, розвитку навчання обдарованих дітей в Україні наша держава усвідомила лише в останнє десятиліття ХХ ст., звернувши на неї увагу науки, а також педагогічної практики.

Навчання і розвиток обдарованих і талановитих складає ідеальну модель творчого розвитку людини. Феномен обдарованості залишається в наш час загадкою для дітей, вчителів та багатьох батьків. Турбота про обдарованих дітей сьогодні – це турбота про розвиток майбутнього, науки, культури, соціального життя.

Особливе зацікавлення викликає соціалізація обдарованої дитини, адже обдарована дитина – це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й своєрідний сплав її особистих характеристик, по-друге це завжди результат взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища. Творчо обдарована дитина – це особистість, яка має яскраво виражену спрямованість на здобуття наукових знань, генерування нових ідей при розв’язанні навчально-творчих і дослідницьких завдань.

У процесі соціалізації дитина засвоює цінності, переконання, суспільно схвалені форми поведінки, які необхідні їй для нормальної життєдіяльності в колективі. Тобто – люди вчаться жити і діяти спільно. Через контакти, взаємини дитина починає правильно сприймати й оцінювати себе та інших. Саме в процесі соціалізації вона збагачується досвідом попередніх поколінь, всотує, вбирає все те, що потрібно саме їй – тобто вона стає особистістю.

Соціалізація обдарованої особистості може здійснитися через її самореалізацію і самоактуалізацію в даному суспільстві. Вивчення феномена соціалізації обдарованої особистості може дати нам ключ до розуміння її особистісних труднощів взаємин в колективі однолітків.

Методами виявлення обдарованості дітей у роботі педагога є: спостереження, бесіди, опитувальні листи, анкети, інтерв’ю, аналіз навчальної та творчої, продуктивної діяльності, тренінгові методи, метод розвиваючого комфорту, арттерапія та ін.

Особливості розвитку обдарованих хлопчиків і дівчаток

Розглядаючи проблему обдарованості, неможливо не торкнутись такого аспекту, як її особливості в дітей різної статі. Хочемо ми того чи ні, але в суспільстві в різному ступені задовольняють стереотипи: існує визначений «образ чоловіка» й «образ жінки», тобто якими вони повинні бути, які риси мати і навіть які професії вибирати. Стереотипізація за статевою ознакою особливо шкідлива для обдарованих дітей, оскільки вони в більшому ступені поєднують у собі властивості, характерні як для своєї, так і для протилежної статі (психологічна андрогінія).

Часто виявляється, що творчо продуктивні чоловіки мають «жіночі» риси (наприклад, чутливість), а жінки - «чоловічі» (наприклад, незалежність). Таке сполучення, як правило, розширює діапазон загальнолюдського й розсовує рамки стереотипів.

Маргарет Мід описала так званий «подвійний ланцюг очікування», що пов'язує хлопчиків і дівчаток: хлопчиків учать домагатись успіху, а дівчаток демонструвати, що вони нічого не домагаються й зосереджені на домашніх проблемах і родині. У цьому випадку хлопчик-невдаха та щаслива дівчинка ніколи не будуть обрані представником протилежної статі.

Особливо в цьому сенсі складно обдарованим дівчинкам. Щоб розвинути свої здібності, їм потрібна активність, пристрасть до пізнання, самоствердження, готовність до успішної кар'єри, а в них культивують залежність, пасивність, уміння господарювати. Прикладом для них часто є власні матері.

Найчастіше процвітає складова жіночого страху - побоювання, що чоловіки не приймають переваги та лідерство жінки. Особливо яскраво це проявляється так: дівчинки раптом різко зупиняються у своєму прогресивному розвитку і навіть «повертаються» назад у віці 11-14 років, коли починає виявлятись інтерес до протилежної статі.

Чималий внесок у цей феномен робить залучення дівчаток (у більшому ступені, ніж хлопчиків) до ведення домашнього господарства, на що витрачається багато часу.

Серед факторів жіночого остраху процвітати Хорнер (США) також називає: невпевненість у собі, що виражається в заниженій самооцінці й рівні професійних домагань, і відсутність прикладу (дівчинка, дівчина рідко зустрічає жінку-наставницю). Слід зазначити, що особливу роль у підтримці обдарованих дівчаток відіграє батько.

Обдаровані хлопчики, які виявляють «жіночі» риси, зіштовхуються з масою труднощів і відкидаються оточуючими, у тому числі батьками. Наприклад, хлопчик, який прагне займатись у балетній школі, ризикує викликати на свою адресу обурення власного батька, який буде явно незадоволений такими устремліннями сина.

Звичайно, свідомість людей поступово просувається вперед і рамки соціальних стереотипів розширюються. Батьки та педагоги обдарованих дітей повинні утверджувати рівність психологічних можливостей дітей поряд із загальнодоступністю освіти.

Основні проблеми обдарованих дітей (за Л. Холлінгуорт)

В обдарованих дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких можна виділити:

1. Ворожість до школи. Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їх здібностям. Отже, можливі порушення в поведінці, за які до дітей застосовуються «каральні» заходи.

2. Ігрові інтереси. Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються в ізоляції.

3. Конформність. Вона виявляється у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть урозріз з інтересами обдарованої дитини.

4. Занурення у філософські проблеми. Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань і т. п.

5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Часто обдаровані діти віддають перевагу спілкуванню зі старшими, і їм досить важко стати лідерами.

Обдаровані діти досить уразливі. Уітмор виділяє такі причини уразливості:

прагнення до досконалості (перфекціонізм) - не заспокоюються, не досягаючи вищого рівня;
відчуття незадоволеності - дуже критичні до себе та своїх досягнень, низька самооцінка;
нереалістичні цілі - часто ставлять завищені цілі, а не досягаючи їх, засмучуються та переживають;
надчутливість - дуже сприйнятливі до сенсорних стимулів: слова й невербальні сигнали сприймають як неприйняття себе оточуючими. Часто таких дітей уважають гіперактивними, тому що вони постійно реагують на подразники та стимули різного роду;
потреба в увазі дорослих - оскільки діти цікаві, вони часто монополізують увагу дорослих, через що можуть виникати тертя у стосунках з іншими дітьми;
нетерпимість - більш обдаровані діти часто виявляють нетерпимість стосовно інших дітей, які стоять нижче за них за інтелектуальним розвитком.

Психологічні умови
соціалізації обдарованих учнів
у навчально-виховному середовищі

загальноосвітнього навчального закладу

Обдарованість дитини... Що це таке? Можливо це своєрідна іскра Божа, яку треба відшукати в її душі і допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум’ям. Здібні, талановиті люди в будь-якому суспільстві є його “локомотивом”. Саме їхніми інтелектуальними зусиллями забезпечується прогрес суспільства, плодами якого користуються всі. Тому кожен учитель часто запитує себе: “Як знайти та визначити обдарованість?”. Адже через свою зайнятість, брак інформації, методичної підтримки він обмежений у виборі інструментарію, який допоміг би дати відповідь на це запитання.

Визначення обдарованості надзвичайно важливе – від цього залежить кого й на підставі яких критеріїв школа відбиратиме в спеціалізовані школи чи програми, як навчатиме. Від розуміння суті обдарованості прямо залежить, на які особливості своїх учнів учитель звертатиме увагу.

Завдання школи — підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися вже в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам'яті, логічного мислення.

Завдання роботи з обдарованими дітьми:

• Розвиток цілісної картини світу в уявленнях дитини.

• Розвиток творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв'язувати проблеми.

• Розвиток здатності самостійно навчатися та здійснювати дослідницьку роботу.

• Розвиток здатностей до самопізнання й саморозуміння, формування позитивної «Я-концепції».

За якими принципами будується робота з обдарованими дітьми?

• Орієнтація на змагання, актуалізація лідерських можливостей учнів.

• Орієнтація на потреби дитини.

• Максимальне розширення кола інтересів.

• Домінування розвивальних можливостей над інформаційною насиченістю.

• Ускладнення змісту навчальної діяльності.

Робота психолога з обдарованими дітьми

1. Виявлення обдарованих дітей та їх психологічне обстеження.

2. Створення в школі соціально-психологічних умов для прояву і розвитку обдарованості школяра.

3. Спеціальна психологічна робота з дитиною, спрямована на вирішення внутрішніх психологічних конфліктів, зняття тривожності, страхів, агресивних психологічних захистів.

Учні 5 класу під час тренінгового заняття

4. Соціально-психологічне навчання дитини. Спрямоване на розширення кола поведінкових реакцій, корекцію сформованих форм поведінки.

5. Тренінгові заняття розвитку креативності.

6. Робота з убезпечення обдарованих школярів інтелектуального, інформаційного, фізіологічного перевантаження.

Учні 11 класу

під час тренінгу на розвиток креативності

Робота з педагогами, адміністрацією школи

1. Надавати педагогічному колективу методичну допомогу в побудові адекватних програм навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей на різних етапах навчання.
2. Формування в школі відповідного соціально-психологічного клімату. Побудованого на взаємній повазі, співробітництві педагогічного й учнівського колективів.
3. Проводити роз’яснювальну роботу щодо недопускання перевантажень обдарованих дітей.

Яким повинен бути вчитель у роботі з обдарованими дітьми?

• Талановитим, здатним до експериментальної й творчої діяльності.

• Професійно грамотним.

• Інтелігентним, моральним і ерудованим.

• Володіти сучасними педагогічними технологіями.

• Мати позитивну «Я-концепцію», бути цілеспрямованим, наполегливим, емоційно стабільним.

• Умілим організатором навчально-виховного процесу, психологом.

Що повинен уміти вчитель для роботи з обдарованими дітьми?

Збагачувати навчальні програми, тобто оновлювати й розширювати зміст навчання.

Працювати диференційовано, здійснювати індивідуальний підхід і консультувати учнів.

Стимулювати пізнавальні здібності учнів.

Приймати зважені психолого-педагогічні рішення.

Аналізувати навчально-виховну діяльність — свою та класу.

Добирати й готувати матеріал для колективних творчих справ.

Завдання педагогів полягає у тому, щоб створити умови, з яких будь-яка дитина могла б просуватися шляхом власної досконалості, уміла мислити самостійно, нестандартно. Цей шлях називається «самовдосконаленням дитини в умовах освітнього процесу».

Обдарованість — це система, що розвивається протягом життя, визначає можливість досягнення людиною вищих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Обдарована дитина — це дитина, яка має яскраві й очевидні, іноді видатні досягнення (або внутрішні передумови таких досягнень) у тому або іншому виді діяльності.

За якими напрямами здійснюється робота вчителів з обдарованими учнями?

1. На уроках — індивідуальна диференційована робота.

2. Гурткова робота із предмета.

3. Позакласні заходи у межах предметних тижнів.

4. Предметні заходи у класі із запрошенням батьків.

5. Участь в олімпіадах різного рівня.

6. Участь у творчих конкурсах різного рівня

7. Театралізовані свята — особлива форма роботи з обдаровани¬ми дітьми, оскільки в них діти мають можливість не тільки реалізувати акторські здібності, безпосередньо беручи участь у виставах, але й виявити творчі навички, розробляючи сценарії постановок, розвинути схильність до художнього читання й літературної творчості, виявити ерудицію й дослідницькі навички у вікторинах і наукових диспутах. Така робота сприяє підвищенню мотивації обдарованих дітей до співробітництва з педагогами й копіткій роботі із самовдосконалення.

Робота з батьками

1. Просвітницька, консультативна робота з прийняття дорослими обдарованості дитини, особливостей її поведінки, світорозуміння, інтересів і нахилів.

2. Створення для дитини освітнього середовища, яке б задовольняло її інтереси.

Роль родини та стосунків батьків у житті обдарованої дитини

Першовідкривачами обдарованості дітей є батьки. Вони виконують найголовнішу роль у становленні й розвитку не тільки обдарованості дитини, а і її особистості.

Іноді батьки не зауважують обдарованості своїх дітей (це буває, наприклад, якщо дитина перша і єдина) або опираються прирахуванню своїх дітей до обдарованих («Я не хочу, щоб моя дитина була обдарованою, нехай вона краще буде нормальною»), починають надмірно «експлуатувати» здатності дитини та поміщають її у штучні умови (наприклад, позбавляють можливості спілкуватися з однолітками).

Усе це лягає додатковим вантажем на плечі дитини, адже в якийсь момент вона сама відкриває свою обдарованість і розуміє, що чимось відрізняється від інших.

Дуже важливо в цей момент підтримати дитину, показати, що її особливість - це нормально, що вона має на це право і, звичайно, що поза залежністю від того, чи буде вона виявляти свої таланти надалі чи ні, усе одно її люблять (про важливість позиції батьків, взаємини в родині та їхній вплив на подальше життя дитини написана безліч книг, психологічних і художніх).

Батьківське відкриття обдарованості власної дитини повинно народжувати радісне очікування й готовність вирішувати пов'язані з цим проблеми. Задача полягає в тому, щоби вчасно знайти вірний момент, правильні слова та приклади для дитини, щоб вона мала здорове самосприйняття, тому що уявлення про саму себе - це багато в чому кристалізація того, як на нас реагують інші люди.

Проведені в Чикаго (1979) дослідження показали, що самооцінка високообдарованих молодших школярів нижче, ніж у третини їхніх ординарних однолітків, а соціальна впевненість нижче, ніж у чверті. У зв'язку з цим ще раз хочеться підкреслити, що обдаровані діти більш чуттєві й уразливі в соціальному плані, тому важливо, щоб насамперед батьки формували в них адекватне ставлення до себе.

Наступним найбільш відповідальним моментом у житті обдарованої дитини є її вступ до школи, особливо якщо це не спеціалізований, а звичайний навчальний заклад.

Дитина може стати ізгоєм, тому що однокласники будуть «мстити» їй за те, що вона розумніша й талановитіша, ніж вони, а в учителів «нестандартна» дитина швидше за все буде викликати роздратування, оскільки вони звикли орієнтуватись на середній рівень. У даному випадку ніщо не зможе замінити батьківської підтримки й заохочення.

Обдаровані діти особливо мають потребу в розвитку в них самостійності, самодисципліни та самоврядування в навчанні, і якщо школа не задовольняє їхніх запитів, то їм доводиться піклуватись про себе самим.

Отже, батькам необхідно:

• приймати дітей такими, які вони є, а не розглядати їх як носіїв талантів;

• спиратись на власні сили й дозволяти дитині самій шукати вихід зі сформованої ситуації, вирішувати кожну задачу, яка їй під силу, навіть якщо самі можуть робити це краще та швидше;

• не тиснути на дитину в її шкільних справах, але завжди бути готовими прийти на допомогу в разі потреби;

• точно розраховувати момент і ступінь реакції на потребі дитини (якщо дитина поставила запитання, то не піддаватися спокусі розповісти про предмет усе, що вони знають самі, а тільки дати відповідь).

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї

Повага до бажання дітей самостійно працювати	Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів
Надання дитині свободи вибору	Надання авторитетної допомоги
Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї	Терпимість до безладдя
Заохочення обдарованої дитини	Здібність до самоаналізу
Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів	Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння їхніх потреб та інтересів
Мати творчий особистий світогляд	Володіння почуттям гумору
Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу	Застосування форм і методів народної педагогіки
Виховання культури мовлення	Створення затишних і безпечних умов для розвитку

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи, не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

5. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

6. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.

7. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

8. Ніколи не карайте дитину приниженням.

9. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

10. Привчайте дитину самостійно мислити.

11. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

12. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

13. Уважно ставтеся до потреб дитини.

14. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

15. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

16. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

17. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

18. Вчіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

19. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

20. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

21. Допомагайте дитині бути особистістю.

22. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

23. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

24. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

25. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

«Тест на виявлення творчих здібностей школярів»

Правила проведення тесту

1. Уважно прочитайте кожне запитання.

2.Обведіть кружечком слово так, якщо ви погоджуєтеся з тим, що написано, якщо це правильно що до вас.

3.Обведіть кружечком слово ні , якщо з написаним не погоджуєтесь.

1 Я люблю писати свої пісні.

Так Ні

2 Я Люблю гуляти сам

Так Ні

3 Мої тато і мама полюбляють гратися зі мною

Так Ні

4 Я ставлю чимало запитань.

Так Ні

5 Скласти оповідання чи казку – безглузда справа.

Так Ні

6 Мені подобається мати одного чи двох друзів.

Так Ні

7 Я не заперечую, коли змінюють правила гри.

Так Ні

8 Я маю кілька хороших ідей.

Так Ні

9 Я люблю малювати.

Так Ні

10 Я люблю речі які складно виготовити.

Так Ні

11 Сонечко на малюнку завжди має бути жовтого кольору.

Так Ні

12 Мені більше подобається розмальовувати малюнки в книжці, ніж малювати їх самому.

Так Ні

13 Легкі загадки – найцікавіші .

Так Ні

14 Іноді тато з мамою займаються чимось разом зі мною.

Так Ні

15 Я цікавлюся новинками про тварин.

Так Ні

16 Мій тато любить працювати по господарству, а я йому допомагаю.

Так Ні

17 Я не люблю, коли інші діти ставлять надто багато запитань.

Так Ні

18 Нелегко знайти собі заняття, коли залишаюся сам.

Так Ні

19 Мій тато вважає, що я загалом поводжуся правильно.

Так Ні

20 Я люблю розповіді про далеке минуле.

Так Ні

21 Я із задоволенням граю у старі ігри

Так Ні

22 Коли я хочу щось зробити, але мені складно, я відмовлюся від цієї ідеї та займаюся чимось іншим.

Так Ні

23 Я люблю гуляти з друзями, а сам – ні.

Так Ні

Підбиття підсумків:

За кожну позитивну відповідь(обведене слово «Так») зараховується один бал, за обведене слово «Ні»-0 балів.

Увага! В пунктах 5,6, 11, 13, 14, 18, 19, 22, 23,24 оцінювання відбувається таким чином: замість1 бала зараховують 0, а замість 0 балів - 1 бал. Це робиться тому, що у вказаних пунктах стверджується ознака, протилежна оціненій. Іншими словами, в цих пунктах за відповідь «так» зараховується 0 балів, а за відповідь «ні» - 1 бал.

Схильність дитини до творчості виявляється через: розмаїття інтересів, пластичність розуму, зацікавленість, наполегливість. Нарешті, суттєве значення мають умови в сімї дитини.

Проаналізуємо деякі з них.

1. Розмаїття інтересів

Підраховуємо суму балів за відповіді дитини в пунктах 1,5, 9, 16, 21. кількість набраних балів відповідає ступеню вираження розмаїття інтересів дини: