|
ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ
«ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЖИТИ БУДЕ, ПОКИ НА
ЗЕМЛІ ЖИТИМУТЬ ЛЮДИ»
ТЕМА. ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЖИТИ БУДЕ, ПОКИ НА ЗЕМЛІ ЖИТИМУТЬ ЛЮДИ.
МЕТА: виховувати в учнів любов до поезії Т. Г. Шевченка, рідної України, до її героїчного минулого, повагу до людей, почуття відповідальності за сьогоднішнє і оптимістичну віру в майбутнє.
ОБЛАДНАННЯ: Портрет Т. Г. Шевченка у вишиваному рушнику, виставка книг.
ХІД ЗАХОДУ
У перші березневі дні ми знову згадуємо ім’я великого генія, талановитого художника Тараса Григоровича Шевченка. Талант приходить у світ, щоб допомагати людям у пізнанні дійсності. І Тарас Григорович Шевченко допомагав вогненним словом, яскравими фарбами, рішучими вчинкам.
Він був борцем,
Борцем живе між нами
І вічно житиме, крокуючи піснями
Через кордони і крізь даль віків.
Гомоніла твоя кобза, батьку,
Гучною струною,
В кожнім серці одбивалась
Чистою луною
Який потрібно мати
В душі безсмертний цвіт,
Щоб хвилювати людство
І через сотні літ.
Хай же промінь твоїх думок
Поміж нами сяє, –
«Огню іскра великого»
Повік не згасає.
Учень:
До Кобзаря за словом завжди люди йшли, і слово правди у піснях знайшли…
Учениця:
Щовесни, коли тануть сніги і на рясті просяє веселка,
повні сили й живої снаги, ми вшановуєм свято Шевченка.
Слухайте, слухайте голос, голос безсмертний Тараса,
він наша гордість і слава, рідного слова окраса.
Пісня його невмируща, рідного слова окраса
слухайте, слухайте голос, голос безсмертний Тараса!
(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»)
Слова вчителя
Я радо вітаю вас у літературній вітальні. І запрошую всіх помандрувати на крилах поезії Т. Г. Шевченка просторами нашої Миколаївщини, зазирнути глибоко в душу і викресати в кожному серці той вогонь, який буде зігрівати нас на життєвій ниві і освітлюватиме дорогу у світ прекрасного.
І група
Якщо брати в історичному хронологічному порядку, то найдавнішою, мабуть, буде Скіфія у поемі "Неофіти". Відмітимо, що поема "Неофіти" присвячена українському й російському актору Михайлу Щепкіну, колишньому кріпакові й другу Т. Шевченка. М. Щепкін бував у Миколаєві, Вознесенську, виступав на сценах театрів цих міст. Але згадаємо рядки, де йдеться про Скіфію та скіфів:
"А [ти], прескорбная, не знаєш, ,
Де він конає, пропадає!
Ідеш шукать його в Сибір
Чи теє, в Скіфію..."
А трохи нижче читаємо й про скіфів:
"...А скіфи сіроокі,
Погоничі, рабов раби,
Подумали - сестра Морока
Із пекла вийшла провожать
У пекло римлян. Поскидали
У воду трупи та й назад
З возами скіфи повертали".
 Згадана в поемі Скіфія - це стародавня рабовласницка дежава у Північному Причорномор'ї, заселена народами, очоленими скіфськими племенами. Сьогоднішня територія Миколаївщини входить в означену Скіфію. У Т.Шевченка Скіфія - дальня  околиця Римської держави і, згідно історичних даних, місце заслання політичних злочинців. У приведених рядках поеми Т. Шевченко свідомо, ніби помиляючись, езопівською мовою назвав замість Скіфії Сибір - місце заслання політичних інакодумців у Російській імперії, чим підкреслив, що мова йде про часи царя Миколи І. Щодо імені Морок - це міфологічний володар підземного царства і в греків, і в скіфів.
ІІ група
Більшість нинішньої території Миколаївщини входила до Запорозьких земель, західним кордоном яких була річка Південний Буг. У поемі "Гайдамаки" Тарас Шевченко згадує річку Інгул:
"Інгул щозиму замерзає —
Богун не встане загатить
Шляхетським трупом".
Вчитель
 Степами Миколаївщини пролягали й чумацькі шляхи. Діти, що ви знаєте про чумакування?
Учень
Чумакування виникло в другій половині XVI ст. в Придніпров'ї, а згодом поширилося й в інші місцевості як торговий промисел сіллю, яку привозили з Чорноморського побережжя, з Криму, Галичини, Волощини. З XVIII ст. чумакування стало одним з найважливіших позаземельних занять сільського населення. Головними вантажами були хліб та інші сільськогосподарські продукти, які вивозили за кордон через чорноморсько-азовські порти, а на зворотньому шляху привозили сіль, рибу та інші товари. Для перевезення використовували запряжені волами сірої української породи важкі вози спеціальної конструкції - мажі (пароволові вантажністю 60 пудів, чотириволові - 90 пудів і шестиволові -120 пудів). Сезон чумацького промислу тривав близько шести місяців, інколи довше. Найбільше перевезень здійснювали в липні-вересні.
Т.Шевченко добре знав чумацьке життя. Чумакував батько поета-художника (возив панську пшеницю до Одеси, Києва та інших міст), беручи із собою синів Микиту і Тараса. Про чумацькі подорожі Т.Шевченко згадав у повісті "Наймичка", назвавши ті міста і села, що залишили слід в його пам'яті. В повісті "Княгиня" згаданий епізод з дитинства, коли заблукалого допитливого малого Тараса з його мандрівок за село привезли додому чумаки.
Інсценізація уривка з твору «Княгиня»
Стоїть хлопя на могилі й дивиться на всі сторони: і по цей бік село, і по той бік село, і там із-за темних садків виглядає трьохбанна церква, білою бляхою вкрита, і тут теж виглядає церква з темних садків, і теж білою бляхою вкрита. Хлопець задумався. Ні, гадає він, сьогодні пізно, не дійду я до тих залізних стовпів, а вийду завтра разом із Катрею. Вона до череди корови пожене, а я піду до залізних стовпів; а сьогодні одурю Микиту (брата), скажу, що я бачив залізні стовпи, ті, що підпирають небо. І він, клубочком скотившися з могили, встав на ноги і, не оглядаючись, пішов до чужого села. На його щастя, зустрінулись йому чумаки, спинили й запитали:
— А куди ти мандруєш, парубче?
— Додому.
— А де ж твоя дома, небораче?
— В Керелівці!
— Так чого ж ти йдеш у Моринці?
— Я не в Моринці, а в Керелівку йду.
— А коли в Керелівку, так сідай на мою мажу, товаришу, ми тебе довеземо до дому.
Посадовили його на скриньку, що буває в чумацькому возі на передку, і дали йому в руки батіг; поганяє він собі воли, наче нічого не сталося. Підїжжаючи до села, побачив він на протилежній горі свою хату та й гукнув весело:
— Он де, он де наша хата!
— А коли вже ти бачиш свою хату, — сказав хазяїн возу — то йди собі з Богом!
Він зняв хлопця з возу, спустив його на землю і, звертаючись до товаришів, сказав:
— Нехай іде собі з Богом.
— Нехай іде собі з Богом, — промовили чумаки, і хлопець побіг собі з Богом у село.
На Миколаївщині завжди шанували великого поета. Миколаївські дослідники В. Бойченко, Л. Старовойт, Є. Авербух, В. Марцинковський, Д. Кремень висловлюють припущення, що Т.Г. Шевченко бував на Півдні України. Є дані про перебування поета в селі Голосково Кривоозерського району Миколаївської області. Переїжджаючи від села до села, поет дістався до Голосково, де зупинився в хаті мельника Франца Яшовского. На Миколаївській землі поет перебував три дні і незабаром у супроводі пристава був доставлений у Київ.
Починаючи з "Причинної"", у поезії Т. Шевченка на сторінках "Кобзаря" понад 30 разів згадується "синє море". Цей вираз не можна віднести до усталених географічних назв (топонімів), скоріше це народна назва Чорного моря. Водночас, перечитуючи поезію Т. Шевченка, упевнюєшся, що поет-художник пише саме про Чорне море, яке було то лагідним, то вирувало чорними хвилями-горами, то було синім, то червоним від крові козацької і ворожої.
В одній із перших поезій Т. Шевченка, а саме, у поемі "Тарасова ніч" згадано Лиман.
"Встає хмара з-за Лиману,
А другая з поля;
Зажурилась Україна —
Така її доля!"
Наш земляк, відомий історик і композитор М.М. Аркас створив оперу «Катерина» за поемою Т.Г.Шевченка і присвятив її В.А. Жуковському, який безпосередньо приймав участь у викупі поета з кріпацтва. Вперше уривки з опери «Катерина» прозвучали в Миколаєві в залі Зимового Морського зібрання (нині Будинок офіцерів флоту).
Відео
3. Вшанування пам’яті
Миколаївські митці роблять свій внесок в Шевченкіану. Скульптор А.О.Ковальська безкоштовно подарувала Миколаєву скульптуру для пам`ятника Т.Г.Шевченку у Шевченківському сквері. Художник, лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка А.Антонюк створив десятки творів за шевченківськими мотивами. Пропагують Шевченкову творчість Прибузький народний хор, хор "Веснянка", співачка В.Антонюк та інші колективи і виконавці.
Наші земляки - художник А.Антонюк, диригент С.Фоміних, поет Д.Кремінь і творці музею суднобудування і флоту удостоєні високого звання лауреатів Державної премії ім. Т.Г.Шевченка.
У Миколаєві є вулиця та сквер імені Шевченка. Є на Миколаївщині і 17 населених пунктів, які носять ім`я Кобзаря, кілька пам`ятників поету.
Вчитель:
Він був сином мужика і став Володарем у царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві світової культури. Він був самоуком
і вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним вченим. Десять літ він знемагав під вагою російської солдатської муштри, а для волі України зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та не зуміла перетворити золота його душі на іржу, ані його любов до людей на ненависть і погорду…Доля не шкодувала йому страждань. але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя
( Звучить пісня «Заповіт»)
Учень:
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душу окриля,
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
|